Незгасне світло героїзму

22 вересня 2026 року відбулося вшанування пам’яті випускника Харківського ліцею № 144 Кирила Ігоровича Щукіна та випускника Харківського ліцею № 122 Володимира Геннадієвича Лавриненка. За дорученням Харківського міського голови Ігоря Терехова відкрито меморіальні дошки на честь загиблих Захисників України.
Їхній життєвий шлях обірвався на бойовому посту, але вірність присязі та Україні залишилася непохитною до самого кінця.
З початком повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ Кирило Щукін став на захист України, брав участь в обороні Харкова та подальшому звільненні українських територій. 22 вересня 2023 року Кирило героїчно загинув під час виконання бойового завдання. За мужність, героїзм та самовідданість у боротьбі за свободу України Кирила Щукіна нагороджено медаллю «За військову службу Україні», нагрудним знаком «За військову доблесть», відзнаками Президента України «За участь в антитерористичній операції» та «За оборону України» (посмертно), почесним нагрудним знаком «Хрест хоробрих» та орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Володимир Лавриненко у червні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Сумлінно виконував військовий обов’язок, захищаючи Україну. 21 грудня 2024 року Володимир загинув унаслідок мінометного обстрілу під час виконання бойового завдання. Володимира Лавриненка нагороджено почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
День відкриття меморіальних дошок став символом пам’яті та вдячності. На подвір’ях ліцеїв зібралися представники Адміністрації Салтівського району та Управління освіти, рідні, побратими та однокласники Героїв.
Олена Мєзєнцева, виконуюча обов’язки голови Адміністрації Салтівського району, зазначила: «Життєвий шлях Володимира Лавриненка та Кирила Щукіна — взірець честі й відданості Україні, а пам’ять про них назавжди залишиться джерелом натхнення для нас і майбутніх поколінь».
Учасники заходу вшанували пам’ять Героїв та всіх загиблих Захисників України хвилиною мовчання. Живі квіти стали символом вдячності та незгасної пам’яті.
Герої живуть, доки їх пам’ятають.